Новини

24 березня 2017 року в ІМВ відбувся круглий стіл

Сучасний освітній простір має відповісти на питання: кого готувати – журналістів-міжнародників чи міжнародних журналістів. Таку думку висловив у привітальному слові до учасників круглого столу «Міжнародна журналістика: пошук освітньої моделі» заступник директора з науково-педагогічної роботи Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка  Ігор Мінгазутдінов. На його переконання, журналіст, що спеціалізується на міжнародній тематиці, повинен бути перш за все фахівцем: знати про що питати і розуміти, що відповідають.

  

За словами Надзвичайного і Повноважного Посла, керівника Центру вивчення Росії Володимира Огризка, на сьогодні Україна має дуже невелику кількість високопрофесійних журналістів-міжнародників. Із 40-50 журналістів, які звертаються до нього із проханням дати коментар, лише четверо чи п’ятеро розуміють, про що питають. Причина цього – відсутність вітчизняної школи, яка б готувала журналістів-міжнародників. «Такою школою має бути Інститут міжнародних відносин», - переконаний відомий український дипломат.

Розвиваючи тему, В. Огризко підкреслив виняткове значення володіння українською мовою для тих, хто причетний до галузі міжнародної інформації та комунікації. «Ці реп’яхи треба викидати», - образно висловився  він, говорячи про засилля помилок. «Якщо ми не виховаємо у журналістів шанобливе ставлення до рідної мови, то чого ми чекаємо, якого ґатунку інформацію вони транслюватимуть цією мовою».

Оцінюючи рівень міжнародної журналістики в Україні,  Надзвичайний і Повноважний Посол, президент Української асоціації зовнішньої політики Володимир Хандогій зазначив, що її стан плачевний. «Не личить сорокамільйонній державі, яка є фундатором ООН, яка щоденно стикається з міжнародними загрозами і відвертою агресією з боку Росії мати такий рівень». За його словами, журналісти – це ретранслятори тих кроків, які здійснює уряд, зокрема, МЗС щодо виходу із ситуації, в якій перебуває наша держава, а також зусиль громадського сектора. «У цьому – головна функція міжнародної журналістики», - підсумував він. Він підкреслив, що у міжнародній журналістиці виокремилися два напрями: інформування громадян України про події за кордоном і мовлення за кордон. «Тому і форма, і стиль подачі матеріалів на різні аудиторії мають бути іншими», - аргументував він. «Україна повинна розвивати як мовлення на закордон, так  і підвищувати рівень дискусії з міжнародної тематики серед внутрішньої аудиторії, який, на жаль, досі неадекватний вимогам часу», - переконаний дипломат. В.Хандогій вважає, що причина, серед решти, у тому, що задають неправильні запитання, на які звучать неправильні відповіді. «В цій ситуації відповідальність більшою мірою повинна лежати на журналістах, а не на експертах, - додав він, - тому центр підготовки журналістів-міжнародників має бути зосереджений в Інституті міжнародних відносин».

Дискутуючи з доповідачами, заступник начальника Управління інформації Міністерства закордонних справ Олена Ващенко оптимістично заявила, що сучасні журналісти, як мінімум, перестали плутати Євросоюз із Радою Європи. Хоча загалом міжнародна журналістика все ще страждає від браку фаховості.

  

Погоджуючись із колегою, очільниця ГО «Детектор медіа» Діана Дуцик зауважила, що наша держава «не має потужної агенції, здатної конкурувати із зарубіжними агентствами, зокрема, із ТАРС».

«Міжнародна журналістика – це дзеркало і відображення того, що відбувається у журналістиці взагалі», - вважає Голова правління ГО «Громадське радіо», журналіст-міжнародник із багаторічним досвідом Андрій Куликов. Він переконаний, що перш за все ми маємо навчати журналістів, а спеціалізація наставатиме вже потім. «Найкраще, коли міжнародними журналістами стають фахівці з міжнародних відносин», - додав А.Куликов.

Презентуючи результати досліджень 50 польських медіа й аналізуючи в них образ України, професор факультету політичних наук і журналістики Університету імені Адама Міцкевича в Познані (Польща) Єнджей Скрипчак зазначив, що події на сході України відходять на другий план медійного порядку денного. Тому завдання українських журналістів активніше працювати у європейському медіапросторі, підтримуючи інтерес до власної країни.

Віртуальну участь у дискусії учасників круглого столу взяли журналісти із Франції, Ізраїлю, Швеції та Молдови. На думку члена правління Спілки журналістів Ізраїлю Ростислава Гольцмана, успіх ізраїльської журналістики базується на свободі слова, відкритості і патріотизмі. Доповнюючи думку ізраїльського журналіста, медіаексперт інституту FOJO (Швеція) Вероніка Менжун підкреслила, що головними для журналіста-міжнародника мають бути аналітичний склад розуму, вміння працювати в нештатних ситуаціях, вільне володіння іноземними мовами і знання регіону, в якому перебуваєш. На її переконання, агресія Росії показала проблеми у підготовці журналістів, які не завжди чітко орієнтуються у ситуації.

Вадим Дрелінський, викладач факультету журналістики Молдовського державного університету (м. Кишинів), висловися за універсального журналіста, який сьогодні має добре володіти перш за все мережевими технологіями.

  

Учасниця дискусії  Алла Лазарєва кореспондент «Українського тижня» у Франції, яка вийшла скайп-зв’язком із Парижа, переконана, що в українських журналістів сьогодні особлива місія у питання захисту національних інтересів держави. Тому від ним вимагається знання справи та ініціативність.

«Журналісти мають формувати смак аудиторії до інформації», - підкреслив, підсумовуючи дискусію Голова правління Ради зовнішньої політики «Українська призма» Геннадій Максак.

Нагадаємо, що ініціаторами проведення круглого столу виступили Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Українська Асоціація зовнішньої політики» (УАЗП), Київський університет імені Бориса Грінченка та Національна академія комунікативістики. Захід проходив за підтримки Міністерства інформаційної політики України.

Прес-центр ІМВ