Доцент кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Микола Капітоненко опублікував статтю на тему «Spend or Splinter?

«НАТО не зможе працювати так, як у минулому. Нові реалії вимагають вирішення ширших питань, ніж просто збільшення витрат на оборону», - зазначає автор статті. 

У статті окреслено головні аспекти сучасної міжнародної системи безпеки. Автор наголошує, що пандемія, повномасштабна війна в Європі, глобальний перерозподіл влади, зростання впливу Китаю та криза Заходу створюють передумови для переосмислення архітектури сучасної міжнародної безпеки.

Багатство, що традиційно було основою сили сучасних держав, сьогодні розподіляється ширше й більше не зосереджується виключно на Заході. Китай ще десять років тому випередив США за показником ВВП у перерахунку за паритетом купівельної спроможності, і відтоді цей розрив лише зростав. П’ять років тому країни БРІКС перевищили держави Великої сімки за часткою у світовій економіці, що засвідчило зсув економічного центру ваги. У результаті світ стає дедалі більш поляризованим, а суперечності між великими державами загострюються, формуючи нову конфігурацію глобальної безпеки.

Крім того, за словами Миколи Капітоненка, Європа опинилася у складній ситуації через загострення суперечностей між великими державами. Слабкість ЄС у сфері зовнішньої політики та безпеки стала особливо очевидною в умовах повернення світу до парадигми реалізму. На практиці у питаннях безпеки замість ЄС діють окремі великі європейські держави - Німеччина, Франція, Італія, Польща, іноді - Велика Британія. Проте їхні стратегічні інтереси суттєво різняться, що не дозволяє сформувати цілісну та ефективну політику захисту європейських інтересів.

Окрему увагу автор приділяє питанню членства України в НАТО. Реалістичний аналіз свідчить, що Україна завжди залишалася далекою від реальної перспективи вступу, а риторика про «відкриті двері» НАТО, які фактично були зачинені, мала здебільшого символічне значення. У 2025 році стає очевидним, що проблема виходить далеко за межі позиції окремих країн, зокрема Угорщини. Йдеться про принципову неготовність як європейських союзників, так і США брати на себе ризики, пов’язані з інтеграцією України до Альянсу.