Історія

Початком історії Інституту міжнародних відносин вважається 1944 рік, коли на підставі наказу наркома освіти УРСР від 18 жовтня 1944 року в Київському університеті було відкрито новий факультет – міжнародних відносин. Головна мета – підготовка практичних працівників Міністерства закордонних справ. Очолювали факультет у перші повоєнні роки І.А. Василенко та М.П. Овчаренко.

4 травня 1988 року факультет міжнародних відносин і міжнародного права Київського університету імені Тараса Шевченка було реорганізовано в Інститут міжнародних відносин і міжнародного права, який у грудні 1990 року перейменовано на Інститут міжнародних відносин. Директором інституту було призначено професора В.В.Пащука. У 1994 році у зв’язку з переходом В.В.Пащука на дипломатичну роботу Інститут очолив проректор університету професор Л.В.Губерський (академік НАН України, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка упродовж жовтня 2008 – квітня 2021 рр.). З 2021 року ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка є професор Володимир Бугров. Підготовка фахівців здійснювалася за трьома спеціальностями:


Якісно нова сторінка в історії Інституту відкрилася з проголошенням незалежності України. Указом Президента України від 30 травня 1995 року Інститут було визначено головним навчально-методичним центром з підготовки фахівців для роботи у сфері міжнародних відносин і зовнішньої політики нашої держави.

Упродовж 1992-1999 років відбулися суттєві зміни у внутрішній структурі Інституту. В Інституті започатковано підготовку фахівців за спеціальністю «міжнародна інформація» (кафедра міжнародної інформації).  Ініціатором її створення і завідувачем однойменної випускної кафедри був професор В.П. Гондюл.

За цей період було створено низку нових кафедр:

  • порівняльного правознавства, реорганізовану в 2003 році у кафедру порівняльного та європейського права;
  • міжнародного приватного та митного права;
  • міжнародних організацій та дипломатичної служби;
  • порівняльної політології та регіонознавства (нині - кафедра країнознавства);
  • міжнародних комунікацій та зв’язків з громадськістю (у 2007 р. об’єднано з кафедрою міжнародної інформації);
  • міжнародних фінансів.

Новим явищем у розвитку інституту стало й відкриття у 1995 році відділення післядипломної освіти на базі факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, де організовано навчання для здобуття другої вищої освіти за освітньо-професійними програмами магістра (наразі керівник відділення – професор В.М.Матвієнко).

У 2002 році вперше серед вищих навчальних закладів України в Інституті розпочато підготовку студентів за спеціальністю «Міжнародний бізнес» (кафедра міжнародного бізнесу).

У 2008 р. у зв’язку з призначенням Л.В. Губерського ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка Інститут очолив доктор політичних наук, професор В.В.Копійка.

У 2012 р. розпочато підготовку студентів за спеціальністю «Країнознавство» (кафедра країнознавства).

У 2012 р. на спеціальності «Міжнародна інформація» відкрито кафедру міжнародних медіакомунікацій та комунікативних технологій, яку очолив проф. В.В. Копійка.

У 2017 році було розпочато діяльність IIR Business School, міжнародної освітньої платформи, мета якої – розвивати сучасні практичні навички та зв’язки клієнта для успішної побудови бізнесу та особистісного розвитку.

Місія школи – відібрати з величезного потоку інформації найнеобхіднішу та найкориснішу; якісно та зрозуміло донести її до слухача, піклуючись про його комфорт, час, особисті потреби і, перш за все, внутрішній розвиток.

Важливо, щоб випускники IIR Business School не тільки засвоїли нові навички, але й отримали заряд енергії та натхнення для постановки та реалізації нових цілей як у бізнес-сфері, так і в повсякденному житті.

Сьогодні Інститут  – це сучасний освітньо-науковий центр з розгалуженою структурою та гнучкою системою організації навчального процесу, в якому функціонують 11 спеціальних кафедр та загальноінститутська кафедра іноземних мов, що забезпечують підготовку фахівців у галузі знань 29 "Міжнародні відносини" за трьома спеціальностями: 291 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, 292 Міжнародні економічні відносини, 293 Міжнародне право. В Інституті навчається понад 3000 студентів, аспірантів і стажистів, майже 250 з них – іноземні громадяни з більш як 50 країн світу; понад 300 осіб здобувають другу вищу освіту заочно. Навчальний процес забезпечує висококваліфікований професорсько-викладацький колектив, що нараховує близько 200 осіб. Серед них 42 докторів наук, професорів, 80 – кандидати наук, доценти. До читання лекцій залучаються відомі науковці, педагоги та фахівці-практики з факультетів університету, вузів і наукових установ України та країн зарубіжжя. Перед студентами регулярно виступають відповідальні працівники Офісу Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства закордонних справ, Міністерства економіки, інших міністерств і відомств України, зарубіжні державні діячі та дипломати. В Інституті працює науково-дослідний підрозділ. 

Інститут  – центр проведення численних національних та міжнародних наукових конференцій, семінарів, симпозіумів, «круглих столів» з широкого кола світових проблем. Крім того, організуються зустрічі студентів з високими зарубіжними гостями, послами іноземних держав в Україні. Видаються фахові монографічні праці та наукові збірники, функціонують спеціалізовані разові вчені ради із захисту дисертацій доктора філософії. Кафедри Інституту працюють над науковими проблемами на замовлення міністерств та відомств України, беруть участь у численних міжнародних наукових проєктах за міжнародними програмами ІНТАС, TEMПУС-ТАСІС, ЕРАЗМУС+, Жана Моне, благодійного фонду «Відродження» та ін. Інститут постійно розширює і зміцнює контакти з університетами й науковими центрами України та зарубіжжя. У рамках міжуніверситетських угод Інститут співпрацює з більш ніж 80 вищими навчальними закладами-партнерами з Великобританії, Бельгії, Греції, Єгипту, Іспанії, Канади, КНР, ФРН, Республіки Корея, Польщі, США, Франції, Литви, Чехії, Японії та ін.

Серед випускників Інституту – 5-й президент України П. Порошенко, голова Верховної Ради Д. Разумков, міністри закордонних справ України В. Кравець, В. Мартиненко, Г. Удовенко, А. Зленко, В. Тарасюк, Д. Кулеба; міністр економіки України С. Терьохін; міністр зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі України С. Осика; міністр юстиції України С. Головатий; міністр екології та природних ресурсів України С. Курикін; заступники міністрів А. Бутейко, В. Єльченко, В. Ігнащенко, В. Ліпатов, М. Макаревич, О. Моцик, В. Наливайченко, В. Огризко, Б. Соболєв, В. Хандогій, І. Харченко, О. Чалий, посли України в зарубіжних державах А. Бутейко (США, Румунія), С. Боровик (Алжир), В. Василенко (Бельгія, Великобританія), О. Горін (Сингапур), І. Гуменний (Таїланд), Б. Гуменюк (Кіпр), Р. Демченко (Сербія), В. Кирик (Хорватія), Ю. Кочубей (Франція), Ю. Костенко (Австрія, ФРН, Японія), І. Литвин (Індонезія, КНР), І. Майдан (Іран), О. Майданник (Аргентина, Ізраїль, Фінляндія), М. Макаревич (Австрія, Естонія), О. Моцик (Польща, Туреччина), Ю. Мушка (Угорщина), В. Огризко (Австрія), А. Олійник (Ірак, Сербія), В. Пащук (Аргентина, Куба), В. Примаченко (Югославія, Іран), О. Рибак (Лівія), І. Сагач (Норвегія), І. Турянський (ПАР), В. Хандогій (Канада, Бельгія), І. Харченко (Румунія, Польща, Великобританія), О. Шамшур (США), О. Шевченко (Малайзія); генеральні консули України С. Боровик (Торонто), Р. Демченко (Стамбул), В. Корзаченко (Сідней), М. Кириченко (Торонто, Стамбул), О. Новосьолов (Бонн), М. Точицький (Сан-Франциско), О. Цвєтков (Единбург), Ю. Ярмілко (Франкфурт); ректори Дипломатичної академії України при МЗС України Б. Гуменюк та М. Кулінич; співробітники представництв України в ООН, ЮНЕСКО та інших міжнародних організаціях.

Випускники Інституту обиралися до Верховної Ради України різних скликань (І. Алєксєєв, В. Буткевич, С. Головатий, В. Горбаль, К. Жеваго, О. Задорожній, В. Капустін, В. Лебедівський, С. Матвієнко, С. Осика, В. Макєєнко, М. Пилипчук, П. Дорошенко, П. Рябікін, Л. Ташковський, В. Тропін та інші). Вихованці Інституту складають переважну більшість апарату МЗС України, працюють в інших міністерствах, відомствах та організаціях, пов’язаних із зовнішніми відносинами України.

Інститут пишається й великою кількістю своїх випускників-громадян зарубіжних країн, серед яких чимало видатних державних діячів, впливових політиків, дипломатів, керівників великих підприємств, установ і організацій, відомих учених. Це, зокрема, експрезидент Грузії Михайло Саакашвілі, Президент Національної Асамблеї (сенату) Нігерії Адольфус Ндунев'ю Вабара, віцеголова Національних зборів СРВ Нгуен Ван Ієу, міністр закордонних справ Азербайджану Ельмар Магеррам оглу Мамедьяров, міністр закордонних справ Грузії Гела Бежуашвілі, посол Республіки Болівія Фарель Собала Доре Патриція, посол Федеративної Республіки Нігерія Дено Ебусі, посол Сьєра-Леоне Ендрю Контех, посли Грузії Валерій Чечелашвілі та Грігол Катамадзе, посол Словацької Республіки Василь Грівна, посол Угорської Республіки Ференц Контра, посол Республіки Болгарія Альоша Неделчев і багато інших.

За період свого функціонування факультет Інститут підготував понад 20 000 фахівців-міжнародників. 

 

Детальніше:

Першим завідувачем кафедри історії міжнародних відносин став професор О.К. Касименко, директор Інституту історії АН УРСР. Після нього кафедру очолювали В.А. Жебокрицький і В.А. Тарасенко – дипломат, раніше працював у радянському посольстві у Вашингтоні.

1962 рік. На юридично-економічному факультеті створено відділення міжнародного права. Забезпечити навчальний процес на відділенні була покликана кафедра міжнародного права й іноземного законодавства, яку очолив доктор юридичних наук І.І. Лукашук.

З 1971 року підготовку фахівців-міжнародників було продовжено на відновленому факультеті міжнародних відносин і міжнародного права. Структурно факультет включав кафедру історії міжнародних відносин і зовнішньої політики, кафедру міжнародного права й іноземного законодавства та кафедру російської мови для іноземців, яка до того була загальноуніверситетською. Деканами факультету відтоді були відомі фахівці, засновники наукових шкіл з міжнародних відносин і міжнародного права професор Г.М. Цвєтков, член-кореспондент Академії наук України А.А. Чухно, доцент О.К. Єрьоменко, професори К.С. Забігайло, А.С. Філіпенко, В.Г. Буткевич.

1972 рік. На факультеті відкрито ще одну спеціальність – «Міжнародні економічні відносини». Незабаром у 1974 році було створено й відповідну випускну кафедру – міжнародних економічних відносин (завідувач – професор В.С. Будкін).

1975 рік. На базі факультету відкрито заочне відділення підвищення кваліфікації лекторів-міжнародників із дворічним терміном навчання (керівник відділення – доц. О.І. Ганусець). На відділення зараховувалися громадяни України з вищою освітою, які займалися лекторською, викладацькою та науково-дослідною роботою.

1976 рік. Як структурний підрозділ факультету створено кафедру іноземних мов, що забезпечувала підготовку вітчизняних студентів для роботи референтами-перекладачами з урахуванням спеціальності фахівців-міжнародників. Першим завідувачем була відомий фахівець-мовознавець, доцент І.І. Борисенко. Випускники факультету склали основу нечисленного на той час дипломатичного корпусу в Україні, заклали підвалини педагогічної та наукової шкіл у галузі міжнародних відносин і міжнародного права.

4 травня 1988 року факультет міжнародних відносин і міжнародного права Київського університету імені Тараса Шевченка було реорганізовано в Інститут міжнародних відносин і міжнародного права, який у грудні 1990 року перейменовано на Інститут міжнародних відносин. Директором інституту було призначено професора В.В. Пащука. У 1994 році, у зв’язку з переходом В.В. Пащука на дипломатичну роботу, Інститут очолив проректор університету професор, академік НАН України Л.В. Губерський.

Якісно нова сторінка в історії інституту розгорнулася з проголошенням незалежності України. Указом Президента України від 30 травня 1995 року Інститут було визначено головним навчально-методичним центром з підготовки фахівців для роботи у сфері міжнародних відносин і зовнішньої політики нашої держави.

Впродовж 1992-1999 років відбулися суттєві зміни у внутрішній структурі Інституту. В Інституті започатковано підготовку фахівців за спеціальністю «Міжнародна інформація». Ініціатором її створення і завідувачем однойменної випускної кафедри був професор В.П. Гондюл.

У 2008 р. у зв’язку з призначенням Л.В. Губерського ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка Інститут очолив доктор політичних наук, професор В.В. Копійка.

 

25 жовтня 2018 року відбулася історична подія – Вчена Рада Інституту міжнародних відносин на чолі з директором В.В. Копійкою вперше офіційно ухвалила Гімн студентів Інстутуту міжнародних відносин. Автором музики та слів виступив Володимир Шипко: «Дякую всім, хто допомагав на різних етапах на шляху до цієї мети: Директору ІМВ В.В. Копійці, Голові Ради студентів ІМВ Володимирові Ляшенку, який реально підтримав цю ініціативу, випускниці та аспірантці Дарині Кирилко, яка не тільки записала вокал разом зі мною, але стільки всього створила для нашого Інстутуту, що й складно все перелічити, ексголові Ради студентів ІМВ Олександрі Кладковій, яка виявила ініціативу й провела конкурс на найкращий гімн, ексголові Ради студентів ІМВ і моєму другу Олегові Кулику та багатьом іншим, які зробили свій значний внесок у цей процес. Низький вам уклін! Це все відбувається завдяки вам!»

ГІМН ІМВ

Прослухати – тут

У МАЙБУТНЄ КРОК

ВПЕВНЕНО ЗРОБИ

БО ТВОЇ ЗНАННЯ – НАЙКРАЩА ЗБРОЯ!

СВІЙ ОБРАЛИ ШЛЯХ:

РІДНИЙ ІМВ –

БАСТІОН ОСВІТИ ЗА СПИНОЮ!

 

ДЕ Б МИ НЕ БУЛИ,

МИ – ОДНА СІМ’Я,

І НЕ ЗМІНИТЬ ЦЬОГО ЧАСУ ПЛИН!

ЗМОЖЕМО ТВОЮ

СЛАВУ ДОНЕСТИ

ДО НАСТУПНИХ, НОВИХ ПОКОЛІНЬ!

 

ТИ ВІДКРИВ УСІ ДОРОГИ СВІТУ,

І НАВІКИ ТВОЇ ВІРНІ ДІТИ МИ!

ІМВ – ЦЕ ГОЛОС КОЖНОГО ІЗ НАС,

СПРАВЖНІЙ НАШ ЗІРКОВИЙ ЧАС!    

     

У ТВОЇХ РУКАХ

ЮНІСТЬ РОЗКВІЛА,

І ДО ТЕБЕ ЗАВЖДИ СЕРЦЕ ЛИНЕ

БО ТВОЄ ІМ’Я,

НІБИ ОБЕРІГ!

ІМВ – ЦЕ ГОРДІСТЬ УКРАЇНИ!

 

ТОЖ НИЗЬКИЙ УКЛІН

ВСІМ ВИКЛАДАЧАМ,

ЩО У НАС ВКЛАДАЛИ СВОЮ ДУШУ.

БУДЕМО НЕСТИ

З ЧЕСТЮ ДО КІНЦЯ

СТЯГ ТРАДИЦІЙ НАШИХ НЕПОРУШНИХ!

 

Автор музики та слів – Володимир Шипко