Кафедра міжнародного права
Завідувач випускаючої кафедри, професор. Фахівець з міжнародного публічного права, прав людини у міжнародному праві та міжнародно- правових механізмів їх захисту, міжнародно-правової відповідальності держав, міжнародного митного права. Заслужений діяч науки і техніки України. Освіта: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, факультет міжнародних відносин та міжнародного права 1979 р. Доктроська дисертація захищена в 2005 р.
Кафедра міжнародного права була відкрита в Київському університеті Святого Володимира в 1842 році. Її поява (під назвою «Кафедра загальнонародного правознавства») дала початок київській школі міжнародного права, що добре відома не лише в Україні, а й далеко за її межами. За понад півтора століття київськими вченими проведено ґрунтовні дослідження проблем теорії й історії міжнародного права, систематизацію його джерел, зроблено вагомий внесок у теоретичне обґрунтування найважливіших галузей та інститутів – міжнародного морського права, міжнародного повітряного права, міжнародного економічного права, міжнародного права захисту прав людини та інших.
З листопада 1846 року кафедру очолив П.Л.Тутковський – випускник Київського університету, який перед цим був спеціально відряджений на стажування за кордон для підготовки курсу "Міжнародне право", який він і розпочав викладати після повернення.
У 1853 році кафедру, що після передчасної смерті П.Л. Тутковського залишилася вакантною, очолив В.А.Незабитовський, який пропрацював на цій посаді 30 років. Він став одним з перших вчених Російської імперії, який звернувся до дослідження теорії міжнародного права. Професор В.А.Незабитовський створив власне оригінальне вчення про право, розробив нову концепцію юридичної природи території в теорії міжнародного права тощо. Створена й виплекана В.А.Незабитовським школа міжнародного права дотримувалася гуманістично-ліберальних традицій у викладанні й дослідженнях, що розвивалися в університеті Святого Володимира аж до початку XX сторіччя. У 1884 році кафедру очолив відомий український юрист-міжнародник та дипломат О.О. Ейхельман. Після тривалої перерви, пов’язаної з революціями та змінами влади в Україні, роботу кафедри було відновлено в Київському університеті у 1954 році під назвою «Кафедра державного та міжнародного права», потім – «Кафедра міжнародного права та іноземного законодавства», і, нарешті, – «Кафедра міжнародного права». Її очолив професор П.Д. Індиченко, його наступниками були М.К. Коростаренко, І.І. Лукашук, В.Г. Буткевич, В.І. Муравйов, О.В. Задорожній та В.В. Мицик.
Створення у 1990 році на базі факультету міжнародних відносин і міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка стало початком якісно нового етапу в розвитку кафедри. Її викладачі зробили значний внесок не лише у наукову та педагогічну діяльність, а й у справу становлення України як незалежної держави на міжнародній арені.
Багаторічний завідувач кафедри професор І.І. Лукашук тривалий час був членом Комісії міжнародного права ООН та Постійної палати міжнародного третейського суду.
Професор В.Г. Буткевич протягом 1982-1992 років був віце-президентом Радянської асоціації міжнародного права, а у 1993 році його було обрано президентом Української асоціації міжнародного права. У 1994 р. В.Г. Буткевича обрано народним депутатом України та головою Комітету з питань прав людини і національних меншин Верховної Ради України. Він також брав активну участь у роботі Конституційної комісії. Починаючи з 1992 року, професор В.Г. Буткевич працював експертом ООН з прав людини, з 1996 по 2008 роки суддя Європейського Суду з прав людини.
Один з провідних професорів кафедри В.А. Василенко у 1988 році та 1995-97 роках був представником України у Комісії ООН з прав людини, членом Конституційної комісії, очолював делегацію України на Конференції ООН з права міжнародних договорів у Відні у 1996 році. Із здобуттям Україною незалежності професор В.А.Василенко став одним з провідних дипломатів нашої держави. Протягом 1992-1995 років він працював Надзвичайним і Повноважним Послом України в Бельгії, Нідерландах і Люксембурзі, у 1995-1997 роках – Послом з особливих доручень МЗС України, у 1997-2001 роках – Надзвичайним і Повноважним Послом України у Великобританії. У 2001-2004 роках професор Василенко працював суддею ad litem Міжнародного кримінального трибуналу для колишньої Югославії.
Професор О.В. Задорожній двічі поспіль обирався народним депутатом України – у 1998 та у 2002 роках. У 2000-2002 роках О.В. Задорожній – голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, у 2002-2005 роках – постійний представник Президента України у Верховній Раді України, 2008-2010 роках – радник Прем’єр-міністра України. З 1999 р. по 2017 р. О.В. Задорожній — президент Української асоціації міжнародного права та головний редактор «Українського часопису міжнародного права», член Постійної палати Міжнародного третейського суду.
Професор В.Г. Буткевич протягом 1982-1992 років був віце-президентом Радянської асоціації міжнародного права, а у 1993 році його було обрано президентом Української асоціації міжнародного права. У 1994 р. В.Г. Буткевича обрано народним депутатом України та головою Комітету з питань прав людини і національних меншин Верховної Ради України. Він також брав активну участь у роботі Конституційної комісії. Починаючи з 1992 року, професор В.Г. Буткевич працював експертом ООН з прав людини, з 1996 по 2008 роки суддя Європейського Суду з прав людини.
Один з провідних професорів кафедри В.А. Василенко у 1988 році та 1995-97 роках був представником України у Комісії ООН з прав людини, членом Конституційної комісії, очолював делегацію України на Конференції ООН з права міжнародних договорів у Відні у 1996 році. Із здобуттям Україною незалежності професор В.А.Василенко став одним з провідних дипломатів нашої держави. Протягом 1992-1995 років він працював Надзвичайним і Повноважним Послом України в Бельгії, Нідерландах і Люксембурзі, у 1995-1997 роках – Послом з особливих доручень МЗС України, у 1997-2001 роках – Надзвичайним і Повноважним Послом України у Великобританії. У 2001-2004 роках професор Василенко працював суддею ad litem Міжнародного кримінального трибуналу для колишньої Югославії.
Професор О.В. Задорожній двічі поспіль обирався народним депутатом України – у 1998 та у 2002 роках. У 2000-2002 роках О.В. Задорожній – голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, у 2002-2005 роках – постійний представник Президента України у Верховній Раді України, 2008-2010 роках – радник Прем’єр-міністра України. З 1999 р. по 2017 р. О.В. Задорожній — президент Української асоціації міжнародного права та головний редактор «Українського часопису міжнародного права», член Постійної палати Міжнародного третейського суду.
Професор В.В. Мицик є добре відомим в Європі фахівцем із захисту прав людини. Тривалий час він виконував обов’язки постійного члена Консультативного Комітету Рамкової Конвенції про захист національних меншин (до 2004 р.), а у 2007 р. професор В.В. Мицик був обраний Комітетом міністрів Ради Європи членом Комітету експертів Європейської хартії регіональних мов або мов меншин від України.
Викладачі кафедри є активними членами Української асоціації міжнародного права, яка підтримує постійні зв’язки та проводить спільні заходи з національними асоціаціями міжнародного права інших країн та міжнародними неурядовими організаціями. Співробітниками кафедри засновано та регулярно публікується «Український часопис міжнародного права», в якому досліджуються основні питання теорії та практики міжнародного права. Цей науково-практичний журнал став дискусійним майданчиком юристів-міжнародників, полігоном для відпрацювання цікавих наукових знахідок.
Кафедра має зв’язки з різними установами в Україні та закордоном. Студенти, підготовлені викладачами кафедри, неодноразово займали почесні місця на міжнародних змаганнях з міжнародного права, зокрема Конкурсах ім. Бена Телдерса (Нідерланди) та ім. Філіпа Джессапа (США), Конкурсі з міжнародного гуманітарного права ім. Жана Пікте (Іспанія, Франція). Викладачі та аспіранти кафедри регулярно проходять стажування закордоном та беруть учать у міжнародних наукових конференціях.
Кафедрою міжнародного права було підготовлено понад 100 кандидатів та докторів юридичних наук. Сьогодні співробітниками кафедри працюють шість докторів та вісім кандидатів юридичних наук.
Освітні програми «МІЖНАРОДНЕ ПРАВО» та «МІЖНАРОДНЕ ПУБЛІЧНЕ ПРАВО»
