Історії випускників ННІМВ: Євген Лісученко, спеціальний радник компанії Pacta Global (Велика Британія), колишній заступник постійного представника України при Міжнародній морській організації

випускник

У 2005 році Євген закінчив Навчально-науковий інститут міжнародних відносин за спеціальністю «Міжнародне право». Ще під час навчання розпочав юридичну кар’єру в адвокатському бюро «Alexander Grigorow & Partners» (2004–2005). 

Згодом протягом 16 років працював у системі МЗС України: у Києві, Женеві, Нью-Йорку та Лондоні. У 2016–2017 роках, коли Україна була членом Ради Безпеки ООН, Євген працював переговорником із питань протидії тероризму. У 2020–2024 роках обіймав посади радника з політичних питань Посольства України у Великій Британії та заступника Постійного представника України при Міжнародній морській організації (ІМО). З кінця 2024 року працює у сфері консалтингу у Великій Британії.

Поговорили про те, як навчання в Інституті вплинуло на професійний шлях Євгена, які знання та навички стали особливо важливими в дипломатичній роботі та що варто знати студентам, які лише розпочинають свій професійний шлях.

Євгене, чим Ви займаєтеся зараз? Що найбільше подобається у Вашій роботі?

Зараз я працюю спеціальним радником із політичних та правозахисних питань у компанії Pacta Global у Лондоні. Також консультую з питань міжнародного та морського права, санкцій, тіньового флоту й міжнародної безпеки.

Паралельно працюю викладачем-наставником і науковим керівником на бакалаврській та магістерській програмах зі сталих морських операцій і міжнародного регулювання судноплавства в британському MLA College, який є партнером Університету Плімута.

Найбільше мені подобається, що робота залишається на перетині права й політики. Правова норма має сенс лише тоді, коли діє на практиці. Найцікавіше – бачити розбіжності між текстом міжнародного документа й тим, що відбувається насправді, та шукати способи їх усунути. Викладання також тримає в тонусі: студенти ставлять запитання, на які практик інколи вже перестає звертати увагу.

випускник

Як розпочинався та розвивався Ваш професійний шлях після закінчення Інституту?

Мій професійний шлях розпочався з юридичної практики. У 2004–2005 роках я працював юристом в адвокатському бюро «Alexander Grigorow & Partners». У 2005–2008 роках навчався в аспірантурі НН Інституту міжнародних відносин, де досліджував міжнародне екологічне право.

У 2008 році я прийшов до Договірно-правового департаменту Міністерства закордонних справ України, з яким і пов’язав свою дипломатичну кар’єру. У 2010–2014 роках працював у Женеві, де займався питаннями роззброєння та гуманітарної діяльності. Там мене обрали координатором із міжнародного співробітництва та запитів про допомогу за Протоколом V до Конвенції про конкретні види звичайної зброї.

Наступним етапом став Нью-Йорк (2015–2018). У 2016–2017 роках, коли Україна була членом Ради Безпеки ООН, я працював переговорником із питань протидії тероризму.

У 2020–2024 роках працював у Лондоні радником із політичних питань Посольства України у Великій Британії та заступником Постійного представника України при Міжнародній морській організації (ІМО). Між закордонними відрядженнями повертався до рідного департаменту МЗС. З кінця 2024 року працюю у сфері консалтингу у Великій Британії.

Чому свого часу Ви обрали НН Інститут міжнародних відносин?

На уроках правознавства мій учитель уперше показав мені, що право – це не просто перелік заборон, а спосіб домовлятися про правила. 

А ще була мрія про дипломатію. Тоді я уявляв її, мабуть, романтичніше, ніж вона є насправді. Реальна дипломатія виявилася менш парадною і значно більше пов’язаною з текстами, ніж я думав у школі. Але цікавою від цього вона не перестала бути.

4. Як навчання в Інституті вплинуло на Ваш професійний шлях?

Інститут навчив мене шукати й ретельно вивчати першоджерела. У міжнародному праві майже завжди можна знайти переказ чужої позиції, але рішення ухвалюють на основі тексту договору. Звичка працювати з першоджерелами та підготовчими матеріалами дипломатичних конференцій не раз виручала мене під час складних переговорів. 

Не менш важливим стало поєднання права з міжнародними відносинами. У багатосторонній роботі, якщо дивитися на питання лише як юрист або лише як дипломат, неодмінно щось пропустиш. Коли в Раді Безпеки ООН готують резолюцію, потрібно водночас розуміти юридичну конструкцію та те, на що готова погодитися кожна делегація. Саме такого підходу навчав Інститут.

Окремо відзначу мовну підготовку, без якої робота в Женеві та Нью-Йорку була б неможливою.

випускник

Які моменти студентського життя Вам найбільше запам'яталися і чому?

Насамперед люди. Спеціальність «Міжнародне право» об’єднувала три кафедри: міжнародного публічного права, міжнародного приватного права та європейського права. Усі ми, студенти й викладачі, були справді однією великою родиною.

Олександр Вікторович Задорожній виплекав у мене любов до міжнародного права. Для мене він передусім Учитель. Всеволод Всеволодович Мицик згодом став моїм науковим керівником в аспірантурі. Інші викладачі відкрили для мене міжнародне гуманітарне право, морське право та право міжнародної безпеки. Тоді я ще не знав, що через кілька років працюватиму саме з цими питаннями, представляючи Україну в міжнародних організаціях. Згадую всіх із теплотою і великою вдячністю.

У бакалавраті я навчався за спеціалізацією з міжнародного публічного права. У магістратурі обрав європейське право і паралельно відвідував заняття зі спеціалізації з міжнародного приватного права. Навантаження було чималим, проте ці знання згодом дуже знадобилися. Особливо під час роботи в Міжнародній морській організації (ІМО), адже морське право охоплює міжнародні конвенції, приватноправові питання відповідальності та страхування суден, а тепер ще й санкції проти тіньового флоту. Юристу важливо розуміти взаємозв’язок цих галузей права, адже в міжнародній практиці вони тісно переплітаються.

Окремий спогад – міжнародні конференції та стажування в Університеті Інсбрука (Австрія) у 2002–2003 роках за програмою Tempus Tacis. Це була можливість удосконалити мовні навички та поглибити знання міжнародного права в університеті із сильною науковою школою. Саме тут навчався й розпочинав академічну кар’єру Бруно Зімма, який згодом став суддею Міжнародного Суду ООН. 

Найбільше мене вразив підхід до навчання. Лекції та семінари проходили у формі діалогу: викладачі не просто передавали знання, а ставили запитання, заохочували дискутувати й обстоювати власну позицію. До студентів ставилися як до молодших колег, чия думка справді важлива. Саме там я на практиці зрозумів, як у суперечці народжується істина. Цей досвід згодом не раз знадобився мені на переговорах.

Яким своїм професійним досягненням Ви найбільше пишаєтеся?

Пишаюся резолюцією Ради Безпеки ООН 2341 (2017) про захист критичної інфраструктури від терористичних атак. Я готував її текст і вів переговори з членами Ради. Це рідкісний випадок, коли можна показати конкретний документ і сказати: ось він існує і діє. Майже за десять років резолюція перетворила захист критичної інфраструктури з внутрішньої справи окремих держав на міжнародний стандарт.

Не менше пишаюся роботою в Міжнародній морській організації (ІМО) у 2022–2024 роках. За ініціативи України організація ухвалила низку важливих рішень щодо евакуації моряків із зони бойових дій, захисту пошуково-рятувальних служб і наслідків російського вторгнення для судноплавства. Ці рішення сприяли міжнародній підтримці українського морського коридору, який замінив Чорноморську зернову ініціативу. 

У 2023 році Росію вперше не переобрали до Ради ІМО. Разом із партнерами та Секретаріатом організації ми також розробляли проєкти відновлення морської галузі України й підтримки роботи українського морського коридору.

випускник

Який спогад про студентські роки для Вас найдорожчий?

Найдорожче – друзі. Це не лише однокурсники, з якими ми провели п’ять років навчання, а й студенти інших спеціальностей і молодших курсів. Інститут тоді був невеликим світом, де всі знали одне одного. Нас об’єднували студентські заходи, спільні конференції та повсякденне життя Інституту.

Справжню цінність цієї дружби я зрозумів пізніше, коли студентські знайомства переросли й у професійні зв’язки. Хтось обрав роботу в юридичних фірмах, хтось – у МЗС або академічній науці. Ми не раз зустрічалися вже як колеги. Тоді ми ще не усвідомлювали, що саме в студентські роки формується коло людей, яким завжди можна зателефонувати й порадитися. Для мене це один із найцінніших подарунків Інституту.

Що б Ви порадили студентам, які зараз навчаються в ННІМВ і лише роблять перші кроки у професійному житті?

Я б порадив три речі.

По-перше, станьте фахівцем, який знає свій предмет глибше за інших. Універсальність приходить із роками, а перше професійне визнання дає вузька спеціалізація: конкретний правовий режим або регіон.

По-друге, навчіться писати коротко. У дипломатії та міжнародних організаціях текст – один з основних інструментів роботи. Довідка на одну сторінку, яку керівник прочитає перед зустріччю, важить більше, ніж ґрунтовний аналіз на двадцять сторінок, який ніхто не відкриє.

По-третє, не поспішайте ділити роботу на цікаву й нецікаву. Навіть технічні завдання вчать посидючості та уваги до деталей. Ці навички знадобляться і для підготовки документів для міжурядових органів, і в комерційній практиці.

І не втрачайте зв’язку з однокурсниками. Люди, з якими ви зараз складаєте іспити, з роками можуть опинитися по інший бік столу переговорів, а можуть підставити плече у скрутну хвилину.

випускник