Підсумки 2025 року та погляд у майбутнє: розмова з Оленою Приятельчук, заступницею директора з науково-педагогічної роботи

Як ви уявляєте стратегічний розвиток Інституту?

Очевидно, що досягнення стратегічних цілей є результатом щоденної наполегливої роботи. Особисто мені важливо зберігати сталість. Рік 2025, як і попередні, стане періодом кропіткої щоденної праці: реагування на виклики, протидії загрозам, руху вперед із повагою до історії та традицій, а також упровадження інновацій в освітньо-професійній сфері з орієнтацією на майбутнє. У підсумку це означає ефективний розвиток. Сталість залишається однією з ключових характеристик Інституту, що забезпечує послідовність курсу і підтримку сформованих тенденцій. Це створює умови для заснування, зміцнення та розвитку наукових шкіл у галузях міжнародних відносин, права та економіки.

 Яка роль людей у досягненні успіхів і розвитку Інституту?

На мою думку, ключова. Завжди підкреслюю – наші студенти найкращі, а викладачі безмежно віддані своїй справі. Фундаментальні досягнення Інституту залежать саме від людей, які докладають зусиль і задля яких відбуваються всі зміни та покращення. Інститут – це велика родина, яка налічує понад 3000 здобувачів освіти різних рівнів, близько 200 науково-педагогічних працівників і значну кількість технічного персоналу. Варто особливо відзначити тих, хто забезпечує безперебійну роботу інфраструктури. Їхній внесок часто залишається поза увагою, але він неймовірно важливий, незамінний та заслуговує на глибоку повагу.

Як трансформувався сучасний здобувач освіти і що це означає для розвитку Інституту?

Сучасний здобувач освіти зазнав значних змін, що безпосередньо впливає на стратегії розвитку Інституту. Зростання доступу до інформації, поширення цифрових технологій та необхідність адаптації до швидких змін у суспільстві формують новий тип студента. Він прагне гнучкості в навчанні, інтерактивності освітнього процесу та можливості застосування знань у реальних ситуаціях. Для Інституту це означає необхідність переосмислення підходів до навчання, впровадження сучасних методик і технологій, а також створення умов для індивідуального і професійного розвитку кожного студента. Це включає інтеграцію онлайн-платформ, розвиток практично орієнтованих програм і тісну взаємодію з сучасними викликами ринку праці. Перетворення здобувача освіти в активного творця власного освітнього шляху вимагає від Інституту гнучкості та готовності до змін.

Які можливості сьогодні відкриті для студентів і чи впливають вони на імідж та розвиток Інституту?

Сучасні студенти мають широкий спектр можливостей, які активно використовують, що,своєю чергою, позитивно впливає на імідж і розвиток Інституту. Варто зазначити, що кількість таких можливостей значно зросла. Завдяки програмам академічної мобільності, у межах двостороннього співробітництва, студенти Інституту навчаються у понад 300 університетах по всьому світу. Вони беруть участь у міжнародних конференціях, симпозіумах, круглих столах, долучаються до дослідницьких проєктів та представляють Україну в різноманітних міжнародних молодіжних організаціях. Крім того, самі студенти стають ініціаторами нових можливостей. За їхньою участю створені активні аналітичні центри та молодіжні організації, які працюють на зміцнення освітньої екосистеми і покращення якості вищої освіти в цілому. До того ж, важливою частиною їхньої діяльності є волонтерські, просвітницькі та благодійні ініціативи. Традиційними стали численні культурні заходи з благодійним спрямуванням, як-от «Веселка країн» та «Благодійний бал», кошти від яких спрямовуються на реалізацію різних проєктів. Популярними залишаються волонтерські акції на зразок «Подарунки від Святого Миколая», мовні уроки для дітей, а також підтримка Збройних Сил України – забезпечення необхідного для бійців та плетіння маскувальних сіток. Студенти також допомагають притулкам для тварин та активно долучаються до інших важливих ініціатив. Такий підхід до участі у громадській, освітній та культурній сферах не лише розкриває потенціал молоді, а й укріплює репутацію Інституту як прогресивного та інноваційного закладу.

Яку роль відіграють викладачі в розвитку Інституту?

Викладачі відіграють ключову роль у розвитку Інституту, слугуючи носіями ідей, інноваторами й опорою для студентів. Їхня витримка і відданість справі викликають щире захоплення. Головне завдання — зберегти цей внутрішній запал, підтримати жагу до знань і створити умови для появи нових ідей, адже саме викладачі є рушійною силою змін та новаторства. Війна значно ускладнила ситуацію з браком кваліфікованих кадрів, причому цей виклик стосується не лише закладів вищої освіти, а й усього ринку праці. З особистого досвіду можна відзначити, що навантаження на викладачів у нинішніх умовах стало надмірним, а фінансова винагорода залишається недостатньою. Попри це, вони не лише виконують свої професійні обов’язки, але й стають важливими моральними авторитетами, джерелом підтримки для студентів та провідниками змін в академічному середовищі.

З якими професійними викликами сьогодні стикаються викладачі, і як ці обставини впливають на їхню мотивацію та роль в освітньому процесі?

На сучасному етапі викладачі стикаються з численними професійними викликами, які помітно впливають на їхню мотивацію та місце в освітньому процесі. Постійні реформи, часто невизначені й суперечливі підходи регулюючих органів, створюють умови, де час, проведений зі студентами в аудиторії, стає скоріше винятком, ніж правилом. Свої просвітницькі, менторські й кураторські завдання педагоги виконують із задоволенням, однак реальний обсяг часу, присвячений безпосередній роботи зі студентами, є невиправдано малим. Водночас наукова діяльність вимагає значного самофінансування, а можливості для професійного розвитку часто сприймаються як недосяжна розкіш. Значну частину ресурсів викладачів поглинає бюрократія: підготовка звітів і документації витрачає неймовірний обсяг часу та енергії, залишаючи мало простору для творчої чи наукової роботи. У цих обставинах освітню діяльність тримають фанати своєї справи — люди, які усвідомлюють важливість своєї місії. Викладачі розуміють, що робота зі  студентами або аспірантами сьогодні — це основа для відновлення країни в майбутньому. Вони готові працювати невтомно, навіть при мінімальній фінансовій винагороді. Однак цей ентузіазм не може бути стабільною довгостроковою мотивацією; така модель виснажлива і недієздатна на стратегічну перспективу. Вочевидь настав час переглянути підходи до системи освіти: необхідно переосмислити пріоритети, змістити акценти та створити умови, за яких викладачі матимуть змогу повноцінно реалізовувати себе у професії та отримувати належну підтримку і достойну заробітню плату. Лише таким чином можна забезпечити ефективність освітнього процесу й сталий розвиток суспільства.

Яку роль освіта відіграє у формуванні та відновленні людського потенціалу України, особливо в умовах повоєнної відбудови?

Люди завжди були і  є ключовим трудовим ресурсом, здатним забезпечити як нинішні потреби країни, так і перспективу її відновлення. Для природного відтворення населення необхідні значний час і матеріальна база. Процес народження, виховання, надання базової та професійної освіти займає щонайменше 20-25 років. Крім того, механічне зростання населення шляхом повернення внутрішньо переміщених осіб або залучення трудових мігрантів також залежить від наявності економічних ресурсів, робочих місць та необхідної інфраструктури. Протенаразі країна не має цих ресурсів у достатній мірі. За таких умов необхідно зосередитися на третьому підході – підвищенні якості вже наявного людського ресурсу. Це включає реструктуризацію та оптимізацію виробничих процесів, а також акцент на прикладному характері навчання, що дозволить скоротити час адаптації працівників до виробничих реалій і підвищити ефективність використання трудових ресурсів. Саме освіта є фундаментальною складовою виконання цього завдання. Вона забезпечує формування навичок і знань, необхідних для швидкої адаптації в умовах змін, сприяє професійній мобільності та стимулює розвиток інноваційного потенціалу країни, особливо в контексті повоєнної відбудови.

Як би ви оцінили основні результати діяльності Інституту у 2025 році?

Є чим пишатись. Оцінюючи основні результати діяльності Інституту у 2025 році, можна впевнено сказати, що є підстави для гордості. Усі досягнення – це результат наполегливої праці багатьох людей. Вагомі успіхи та постійний прогрес, які щорічно демонструє Інститут, формуютьйого репутацію як передового освітнього осередку у сфері міжнародних відносин. Підтримувати цей статус – складне завдання, яке вимагає щоденних зусиль. Коли згадують про підсумки року, мова зазвичай йде про вражаючі статистичні дані: кількість випускників, а левова частина серед них відмінники, кількість захищених дисертацій, нових студентів, створених підручників, монографій і статей. Це не просто десятки, а сотні результатів у кожній категорії. Але важливішим за цифри є не лише кількісний показник, а те відчуття значущості і спільної праці, яке супроводжує ці досягнення.

Як ви оцінюєте рік, що минає, з погляду відчуттів, емоцій та внутрішнього стану спільноти Інституту?

Інститут об'єднує велику кількість людей, тому дати однозначну відповідь неможливо. Очевидно, у кожного є свої унікальні враження про цей період. Усе залежить від того, в яких проєктах людина брала участь, наскільки помітною була взаємозалежність між її зусиллями та досягнутими результатами, а також від того, чи справдилися її очікування в цілому.

Якими були особливі моменти 2025 року, що запам’яталися найбільше?

Ці 365 днів стали частиною нашого життя, які ніколи не повторяться, але залишаться в пам’яті завдяки своїм унікальним деталям. Несподівані події, як зустріч із президентом Фінляндії чи членами Єврокомісії, перші пари при світлі ліхтарика, перерви під звуки «Місячної сонати» Бетховена, заняття з іноземної мови в інші дні, кінематограф Франції, США та Швеції, об’єднаний на одному екрані. А ще тепла їжа та свіжа випічка в їдальні навіть у моменти відключення електрики, і навіть двічі на рік конфедератки, що з’являлись у небі над нашим Інститутом. Всі ці миті – такі різні, але разом вони створили незабутню історію року. І це ще далеко не кінець!