Дошка памʼяті українських героїв
Ілля народився в Харкові і відзначився як видатний студент Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Уже на четвертому курсі Харківської юридичної академії Ярослава Мудрого Ілля вирішив виступити на захист своєї країни і пішов у ЗСУ.
У 2022 році він продовжив свою освіту в Навчально-науковому інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка на спеціальності "Міжнародне право". Він був дуже обдарованим студентом і мав усі шанси отримати диплом з відзнакою.
У серпні 2023 року Ілля одружився.
10 грудня 2023 року Ілля загинув, мужньо захищаючи Україну.
У бою за Україну на Херсонщині 6 грудня 2023 року загинув випускник Навчально-наукового інституту міжнародних відносин КНУ 2019 року майор Михайло Цісельський.
У 2017 році Михайло вступив до ННІ міжнародних відносин КНУ. У 2019 році отримав диплом магістра за спеціальністю "Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії" та здобув кваліфікацію "Експерт з суспільно-політичних питань (зовнішня політика та міжнародна діяльність)".
Інститут: "Михайло був старшим від своїх однокурсників. Знали, що військовий. Дуже хороша людина. Добрий, відвертий. Був старостою групи".
За особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
31 рік, молодший лейтенант Збройних сил України, випускник ННІ міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Героїчно загинув 6 червня 2022 року в селищі Піски Донецької обл., захищав територіальну цілісність і Незалежність України.
У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка Іван Тіньков навчався за фахом «Міжнародна інформація» в ННІ міжнародних відносин, у 2012 році отримав диплом спеціаліста.
Завідувач кафедри міжнародних медіакомунікацій і комунікативних технологій ННІ міжнародних відносин Сергій Даниленко згадує: «Іван був із тих студентів, які запам’ятовуються, із якими можна дискутувати на рівних, ділитися досвідом. Університет схиляє голови перед тими студентами й випускниками, які захищають Україну, і ставить своїм завданням передавати пам'ять про наших героїв наступному поколінню молодих людей».
За мирне небо над Україною, за те, щоб українські діти могли народжуватися й зростати у вільній та успішній країні, – віддав життя молодший лейтенант ЗСУ, випускник Шевченкового університету Іван Тіньков. Пам’ятати про це – наш обов’язок.
27 років, випускник ОП "Міжнародні відносини" Навчально-наукового інституту міжнародних відносин КНУ імені Т. Шевченка 2018 року.
Яр був заброньований, але 4 квітня 2022 року добровільно вступив до лав ЗСУ.
10 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Нью-Йорк, Донецької області, чоловік загинув.
У 2023 році був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест», отримав посвідчення «Учасник бойових дій» та нагрудний знак «Ветеран війни – учасник бойових дій».
У 2024 році нагороджений почесною відзнакою Президента України орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Студент 1998-2003 освітньої програми "Міжнародні відносини", голова Ради студентів ННІМВ.
Капітан, молодший офіцер 15 батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади Івана Виговського.
Після окупації Криму та агресії рф на Донбасі, Олександр Бойченко пішов добровольцем на фронт і проходив службу в батальйоні «Київ-12», що діяв на Луганщині.
Після демобілізації Олександр залишався в резерві 95-ї окремої десантно-штурмової бригади (95 ОДШБр). За цей період у його житті відбулося багато подій: він став батьком, почав працювати в НАЗК, здобув юридичну освіту.
Після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України Олександр Бойченко відразу з’явився у Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Дізнавшись, що 95 ОДШБр уже була відправлена на фронт, він не став чекати та приєднався до 15 батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади Івана Виговського (58 ОМПБр).
Загинув 13.03.2022 під селом Скоринець Чернігівського району Чернігівської області.
Студент ННІМВ. Почав з тероборони, потім став лейтенантом Збройних сил України. Загинув 19.03.23 у Білопіллі на Сумщині.
Студент освітньої програми "Міжнародні відносини".
Доброволець з перших днів війни, військовослужбовець Збройних Сил України, 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону.
Під час служби проявив себе як безстрашний воїн, не вагався, коли потрібно було надавати допомогу чи евакуювати військових під обстрілами. Визначною була ніч на 23 червня 2022 року, коли при відступі евакуйовував свою роту. Тоді з пекла позашляховиком вивіз більше 50 людей особового складу. На його рахунку сотні врятованих життів побратимів.
12.10.2022 загинув в свій 24-й день народження під час виконання бойового завдання поблизу села Берестове Донецької області.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Магістр ННІМВ.
25 листопада 2023 Герою мало виповнитися 24 роки.
Олексій добровільно мобілізувався, бо вважав, що це його обов'язок, та проходив військову службу у військовій частині 3057 Національної гвардії України з 10 серпня 2023 року.
У свій останній момент життя біг до пораненого бійця, у той момент біля нього розірвався артилерійський снаряд.
Загинув 08.11.23 під час виконання бойових завдань у Сіверодонецькому районі Луганської області.
Студент освітньої програми "Міжнародні відносини" 2002-2004.
Позивний «Карай», один з польових командирів Добровольчого батальйону ОУН 93 ОМБР.
У 2014 році після початку російської агресії звернувся у військкомат, де йому відмовили, бо як батька трьох дітей призвати його не мали права. Але це не змінило його рішення піти на фронт. Приєднався до Добровольчого батальйону ОУН. Брав участь у бойових діях у складі батальйону як рядовий, стрілець, кулеметник, розвідник. Згодом став заступником голови проводу добровольчого руху ОУН з політичних питань. У 2015-2016 роках воював у Пісках. За період війни боєць був кілька разів поранений, мав контузію.
Тарас завжди займав активну позицію у житті. Коли не брав участі у бойових діях, організовував фотовиставки, які інформували суспільство про реальні події, що відбуваються на сході країни; забіги у пам'ять про загиблих побратимів; певний період навіть був ведучим на радіо «Голос Донбасу».
Загинув 26.02.2022 при обороні Гостомеля.
Випускник ННІМВ 2017 року.
Майор. На День Незалежності України майорові Георгію Лисенку присвоїли звання Героя України, посмертно.
З початком широкомасштабного вторгнення росії в Україну офіцер брав безпосередню участь в обороні Києва. Потім виконував бойові та спеціальні завдання в Запорізькій, Луганській і Донецькій областях.
Загинув викликавши вогонь на себе заради порятунку життів побратимів 06.11. 2022 року в боях біля Бахмута.
Випускник ННІМВ 2021 року.
Борис був одним із перших магістрів освітньо-професійної програми «European Business Law» із подвійним дипломуванням КНУ та Kazimiero Simonavičiaus universitetas у Вільнюсі.
Багаторазовий чемпіон із соціальних інновацій, винахідник.
Відомо, що Борис Чубін, зокрема, будучі підлітком, створив прилад iHelp для незрячих і людей з вадами зору, який допомагає безперешкодно переміщатися по місту людям з обмеженими фізичними можливостями. Друга його розробка - додаток для смартфонів Garden club для садівників, яка орієнтує, як і коли потрібно висаджувати ті чи інші рослини. Третя - соціальна мережа для незрячих і людей з вадами зору, щоб вони могли вільно спілкуватися один з одним незалежно від вікової категорії. За створення навігаційного міні-комп'ютера для незрячих людей Чубіна було визнано переможцем всеукраїнського конкурсу "Інноваційний прорив-2013". Його проект "Створення рівних можливостей для сліпих і людей з вадами зору" отримав вищу оцінку міжнародного журі та фахівців у галузі високих технологій. За перемогу у престижному конкурсі боролися 248 українських винахідників, програмістів та інженерів-робототехніків.
Чубін володів англійською, німецькою та китайською мовами. У березні 2014 року отримав грант на навчання в одній із престижних гімназій Німеччини, але відмовився, вирішивши залишитися в Україні, щоб допомагати своїми розробками українській армії.
З початком російсько-української війни 24 лютого 2022 року Борис пішов добровольцем на фронт. Служив в 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гнадзюка; був снайпером, радіотелефоністом. Борис був відзначений медаллю «Захисник України».
Загинув 30.08.2023 в боях під Авдіївкою.